вівтарний

ВІВТА́РНИЙ, а, е.

Стос. до вівтаря.

Чи ж не ходила так ранком і сама Ольга до посвятного гаю з квітами Ладі? Медом кроплячи камінь вівтарний, долі собі закликаючи: – Дай щастя-долі, Ладо-богине ласкава! (Н. Королева);

Під стінкою стояв вузенький столик, на зразок вівтарного престолу (О. Довженко);

Фреску вміщено на північній стіні у своєрідній округлій ніші з лавою. Цікаво, що іншого розпису у храмі, зокрема і в огородженій кам'яним парапетом великій вівтарній частині, не було (з наук. літ.).