1. Словник української мови в 11 томах

вівтарний

ВІВТА́РНИЙ, а, е. Прикм. до ві́вта́р 2.

Під стінкою стояв вузенький столик, на зразок вівтарного престолу (Довж., І, 1958, 243).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вівтарний — ві́вта́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вівтарний — -а, -е. Прикм. до вівтар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вівтарний — ВІВТА́РНИЙ, а, е. Стос. до вівтаря. Чи ж не ходила так ранком і сама Ольга до посвятного гаю з квітами Ладі? Медом кроплячи камінь вівтарний, долі собі закликаючи: – Дай щастя-долі, Ладо-богине ласкава! (Н. Словник української мови у 20 томах
  4. вівтарний — Вівтарний, -а, -е Олтарный. Словник української мови Грінченка