вігонь
ВІГО́НЬ, і, ж.
1. Південноамериканська тварина родини верблюдових, що має тонку, м'яку вовну.
Довжина вігоні становить 150 см, зріст у холці близько метра, а вага – 50 кг (з наук.-попул. літ.);
Вігонь дуже ляклива тварина, тому втікає, відчувши найменшу небезпеку (з наук.-попул. літ.);
Представлені лами в Патагонсько-Чилійській підобласті двома дикими видами: вігонь та гуанако (з навч. літ.).
2. Високоякісна м'яка довга вовна цієї тварини.
Вігонь надзвичайно тонка, червонувато-бурого кольору, складається переважно з пухових волосин (з наук.-попул. літ.).
3. Тонка, м'яка тканина з вовни вігоні або її імітація.
Шарф із чорної вігоні.
Словник української мови (СУМ-20)