вігонь

ВІГО́НЬ, і, ж.

1. Південноамериканська тварина родини верблюдових, що має тонку, м'яку вовну.

Довжина вігоні становить 150 см, зріст у холці близько метра, а вага – 50 кг (з наук.-попул. літ.);

Вігонь дуже ляклива тварина, тому втікає, відчувши найменшу небезпеку (з наук.-попул. літ.);

Представлені лами в Патагонсько-Чилійській підобласті двома дикими видами: вігонь та гуанако (з навч. літ.).

2. Високоякісна м'яка довга вовна цієї тварини.

Вігонь надзвичайно тонка, червонувато-бурого кольору, складається переважно з пухових волосин (з наук.-попул. літ.).

3. Тонка, м'яка тканина з вовни вігоні або її імітація.

Шарф із чорної вігоні.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вігонь — віго́нь 1 іменник жіночого роду, істота тварина віго́нь 2 іменник жіночого роду тканина Орфографічний словник української мови
  2. вігонь — -і, ж. 1》 Південноамериканська тварина з роду лам, що відзначається тонкою, м'якою шерстю. 2》 Високоякісна м'яка довга шерсть цієї тварини. 3》 Тонка, м'яка тканина з шерсті вігоні або її імітація. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вігонь — віго́нь (франц. vigogne, від ісп. vicuna) 1. Тварина роду лама родини верблюдових. Поширена у високогір’ї Анд. Об’єкт мисливства. Інша назва – вікунья. 2. Вовна цієї тварини. 3. Прядиво з суміші вовняних погосів і бавовни або бавовняних покидьків. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. вігонь — ВІГО́НЬ, і, ж. 1. Південноамериканська тварина з роду лам, що відзначається тонкою, м’якою шерстю. Представлені лами [в Патагонсько-Чілійській підобласті] двома дикими видами: вігонь.. та гуанако (Посібник з зоогеогр., 1956, 43). Словник української мови в 11 томах