вігонь

віго́нь

(франц. vigogne, від ісп. vicuna)

1. Тварина роду лама родини верблюдових. Поширена у високогір’ї Анд. Об’єкт мисливства. Інша назва – вікунья.

2. Вовна цієї тварини.

3. Прядиво з суміші вовняних погосів і бавовни або бавовняних покидьків.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вігонь — ВІГО́НЬ, і, ж. 1. Південноамериканська тварина родини верблюдових, що має тонку, м'яку вовну. Довжина вігоні становить 150 см, зріст у холці близько метра, а вага – 50 кг (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  2. вігонь — ВІГО́НЬ, і, ж. 1. Південноамериканська тварина з роду лам, що відзначається тонкою, м’якою шерстю. Представлені лами [в Патагонсько-Чілійській підобласті] двома дикими видами: вігонь.. та гуанако (Посібник з зоогеогр., 1956, 43). Словник української мови в 11 томах
  3. вігонь — віго́нь 1 іменник жіночого роду, істота тварина віго́нь 2 іменник жіночого роду тканина Орфографічний словник української мови
  4. вігонь — -і, ж. 1》 Південноамериканська тварина з роду лам, що відзначається тонкою, м'якою шерстю. 2》 Високоякісна м'яка довга шерсть цієї тварини. 3》 Тонка, м'яка тканина з шерсті вігоні або її імітація. Великий тлумачний словник сучасної мови