відбруньковуватися
ВІДБРУНЬКО́ВУВАТИСЯ, ується, недок., ВІДБРУНЬКУВА́ТИСЯ, у́ється, док.
1. біол. Відділятися, виникати брунькуванням (про рослини і деяких нижчих тварин).
Базидіомицетні дріжджі відбруньковуються так: клітинна стінка материнської клітини розривається, з розриву виходить брунька і синтезує свою клітинну стінку з нуля (з наук.-попул. літ.).
2. перен. Відділятися, відчленовуватися від чогось.
Від великої мурашиної сім'ї відбруньковується багато відводків, між яими пізніше підтримуються “родинні” стосунки (з наук.-попул. літ.);
У процесі диверсифікації суднобудівельні компанії починають ділитися, від них відбруньковуються дочірні компанії нових напрямків (із журн.);
З одного боку, від ранніх шістдесятників відбрунькувалися політики, з іншого боку, – митці (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)