відбудова
ВІДБУДО́ВА, и, ж.
Дія за знач. відбудо́вувати.
[Ганна:] Товариші, ухвалу уряду про відбудову сіл усі читали. Зараз поговоримо.., як наше Дзвонкове відбудувати (О. Корнійчук);
Віктор уперше пожалкував, що йому не довелося взяти участь у відбудові рідного заводу (М. Руденко);
Тільки все збирався жити, та за битвами, за відбудовами, за перебудовами не було часу (М. Стельмах);
Сім останніх років свого життя віддав [Петро Могила] прикрашенню й відбудові Києва, найперше ж – великої Софії (П. Загребельний);
За відбудову Української національної церкви висловилися делегати багатьох повітових та єпархіальних з'їздів духовенства і мирян (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)