відбійник

ВІДБІ́ЙНИК, а, ч.

1. Інструмент, знаряддя для відбивання твердих порід.

Знахідки ліпної кераміки, кам'яних шліфованих сокир, булав, молотків, відбійників на деяких поселеннях свідчать, що ці місця були заселені ще за доби пізньої бронзи населенням білозерської археологічної культури (з наук. літ.);

Поміж більш ніж тисячі знарядь із кременю знайдено тут також силу відбійників, ножів, шпильок і свердликів (з наук.-попул. літ.).

2. Металева або залізобетонна огорожа, яка служить перепоною вильоту машини з траси і встановлюється на мостах, схилах і т. ін.

Спеціалісти “Київавтодору” встановили на Московському мосту нові відбійники, які зможуть зробити ДТП менш згубними (з газ.);

Машини на трасі утримав відбійник, за яким ішов семиметровий схил (з Інтернету).

3. рідко. Те саме, що вибі́йник 1.

То був шахтар-одбійник (А. Малишко);

Ластівки іще літали у шахтарському саду, А відбійники вітали... Филимона Лободу (С. Воскрекасенко).

Значення в інших словниках

1. відбійник — відбі́йник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. відбійник — -а, ч., рідко. Те саме, що вибійник 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відбійник — ВИБІ́ЙНИК (шахтар, що працює у вибої), ЗАБІ́ЙНИК, ВІДБІ́ЙНИК рідше. Товариш із шахткому, який головував на вечорі, старий вибійник (Ю. Мокрієв); Новоспечені забійники повертали додому (П. Колесник); Відбійники вітали.. Филимона Лободу (С. Воскрекасенко).  Словник синонімів української мови
4. відбійник — ВІДБІ́ЙНИК, а, ч., рідко. Те саме, що вибі́йник 1. Ластівки іще літали у шахтарському саду, А відбійникн вітали… Филимона Лободу (Воскр., Цілком.., 1947, 73); То бцв шахтар-одбійник (Мал., З книги життя, 1938, 36).  Словник української мови в 11 томах