відвалений
ВІДВА́ЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до відвали́ти 1.
А дня першого в тижні, рано-вранці, як ще темно було, прийшла Марія Магдалина до гробу та й бачить, що камінь від гробу відвалений (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Панас Кандзюба, важкий і сірий у своїй свиті, як скиба, одвалена плугом, сіяв очима нудьгу питання: куди йти? (М. Коцюбинський);
Взявши в руки грудочку бетону, відваленого від кубика під час проби на пресі, вона, показуючи його головному, провадила далі: – Бетон хоч куди (Г. Коцюба).
Словник української мови (СУМ-20)