відвал

ВІДВА́Л, ч.

1. род. у. Дія за знач. відвали́ти 1 і відвали́тися 1.

Гейзо .. відтяв Ратиборові голову з відвалом (І. Білик);

Відвал землі плугом.

2. род. а. Різальна частина плуга або землерийної машини, що відділяє та перевертає ґрунт.

Модифіковані плуги мають удосконалені залізні лемеші і відвали (з наук. літ.);

Відвал грейдера з ножем змонтований на рамі машини, його можна піднімати, опускати, повертати (з наук. літ.).

3. род. у. Купа землі, накидана під час копання, риття ями і т. ін.

На одвалах нір вигрівались на сонці байбаки (Н. Рибак);

Кинувши реманент, посідали землекопи під високими відвалами (із журн.);

// спец. Насип із пустих порід, шлаку і т. ін., утворений при розробленні родовищ корисних копалин.

В тих бурках нас і виганяли на роботу. Працювали в шахті на породному відвалі (І. Андрусяк);

Залежно від способу укладання розрізняють такі відвали: конічні, хребтові, пласкі (з наук.-техн. літ.).

Значення в інших словниках

1. відвал — відва́л 1 іменник чоловічого роду деталь грейдера тощо відва́л 2 іменник чоловічого роду дія відва́л 3 іменник чоловічого роду насип  Орфографічний словник української мови
2. відвал — Отвал — spoil bank, spoil — *Kippe, Abbruch, Gebirgsabbruch, Abraumkippe, Halde — насип, що утворюється внаслідок укладання на місцевості відходів збагачення або пустої породи. В залежності від способу укладання розрізняють такі...  Гірничий енциклопедичний словник
3. відвал — ч. 1》 род. -у. Дія за знач. відвалити 1) і відвалитися 1). Відвал пустої породи. 2》 род. -а. Різальна частина плуга або землерийної машини, що відділяє та перевертає ґрунт. 3》 род. -у. Купа землі, накидана під час копання, риття ями тощо. || спец.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відвал — (плуга) полиця  Словник чужослів Павло Штепа
5. відвал — Насип порожньої породи або промислових відходів, напр., шлаку, біля шахти, металургійного комбінату чи ін. промислового підприємства.  Універсальний словник-енциклопедія
6. відвал — ВІДВА́Л, ч. 1. род. у. Дія за знач. відвали́ти 1 і відвали́тися 1. Відвал пустої породи. 2. род. а. Різальна частина плуга або землерийної машини, що відділяє та перевертає грунт.  Словник української мови в 11 томах
7. відвал — Відвал, -лу м. Отчаливаніе. Мнж. 180.  Словник української мови Грінченка