відважуватися
ВІДВА́ЖУВАТИСЯ¹, уюся, уєшся, недок., ВІДВА́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док.
Наважуватися діяти, робити що-небудь, перев. пов'язане з небезпекою, труднощами, проблемами; насмілюватися.
Є речі такі, що людина мусить на них одважуватись сама, не питаючи ради нічиєї (Леся Українка);
Я зупиняюсь, не відважуючись далі говорити при Галі (В. Винниченко);
На сходах веранди з'являється дівчинка років 12 зі скрипкою в руці. Не відважується увійти (І. Кочерга);
Він чув те, що в його оточенні люди відважувалися носити лише в глибині душі (І. Багряний);
От якось-то й одважилось [щеня] вхопить Шматок м'ясця, щоб не кортіло (Л. Глібов);
Вона була першою у слободі жінкою, яка відважилася виступити на трибуні (А. Шиян).
ВІДВА́ЖУВАТИСЯ², ується, недок.
Пас. до відва́жувати.
Наркотичні лікарські засоби, психотропні речовини, прекурсори, які входять до складу ліків, повинні відважуватися рецептурником-контролером у місці їх зберігання, в присутності асистента (з мови документів).
Словник української мови (СУМ-20)