відважуватися
ВІДВА́ЖУВАТИСЯ¹, уюся, уєшся, недок., ВІДВА́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док. Наважуватися діяти, робити що-небудь, пов’язане з небезпекою; насмілюватися.
Є речі такі, що людина мусить на них одважуватись сама, не питаючи ради нічиєї (Л. Укр., V, 1956, 345);
На сходах веранди з’являється дівчинка років 12 зі скрипкою в руці. Не відважується увійти (Коч., II, 1956, 148);
От якось-то й одважилось [щеня] вхопить Шматок м’ясця, щоб не кортіло (Гл., Вибр., 1957, 57);
Вона була першою у слободі жінкою, яка відважилася виступити на трибуні (Шиян, Гроза.., 1956, 258).
ВІДВА́ЖУВАТИСЯ², ується, недок. Пас. до відва́жувати.
Словник української мови (СУМ-11)