відважувати

ВІДВА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВА́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех.

1. Зважуючи, відділяти частину від цілого.

Коли колгоспникам біля комори одважували хліб, на вулиці загуркотіла тачка (Скл., Хазяїни, 1948, 241);

Собі і жінці стільки ж відважив [хліба], а останнє заховав до себе (Кв.-Осн., II, 1956, 130);

На цей папірець він тобі відважить десять фунтів жита (Стельмах, Хліб.., 1959, 220).

2. перен., розм. Ударяти чим-небудь.

Як одважить киякою, то хліба більш не їстимеш (Номис, 1864, № 3628);

Підстеріг він мене в темному місці й дав по шиї. Замість того, щоб одважити здачі, я пустився навтьоки (Ю. Янов., II, 1954, 18).

◊ Відва́жувати (відва́жити) бе́беха (стусана́ і т. ін.) — сильно бити кулаком.

За віщо се він мені бебеха відважив межи плечі? (Сл. Гр.);

Корж методично відважував йому замашні стусани (Тулуб, Людолови, І, 1957, 52).

3. Відхиляти що-небудь важке.

Солдат.. взяв лопату, Одважив груду сухувату, Поклав зернину — хай зроста (Шпорта, Вибр., 1958, 46);

Відважити камінну плиту; Відважити двері.

Значення в інших словниках

1. відважувати — відва́жувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відважувати — -ую, -уєш, недок., відважити, -жу, -жиш, док., перех. 1》 Зважуючи, відділяти частину від цілого. 2》 перен., розм. Ударяти чим-небудь. 3》 Відхиляти що-небудь важке. Відважити двері.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відважувати — ВІДВА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВА́ЖИТИ, жу, жиш, док. 1. що. Зважувати, відділяючи від загальної кількості, від цілого. Грубер стежив, щоб точно відважували складові частини шихти – соду, пісок та крейду (Д. Бузько); Бачив він і ..  Словник української мови у 20 томах
4. відважувати — відва́жити / відва́жувати бе́беха (стусана́) кому. Ударити кого-небудь. За віщо се він мені бебеха відважив межи плечі? (Сл. Б. Грінченка); Корж методично відважував йому замашні стусани (З. Тулуб).  Фразеологічний словник української мови
5. відважувати — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев.  Словник синонімів української мови
6. відважувати — Відважувати, -жую, -єш сов. в. відважити, -жу, -жиш, гл. 1) Отвѣшивать, отвѣсить. Відваж соли. — бебеха. Дать тумака, отвѣсить ударь. За віщо се він мені бебеха відважив межи плечі? Харьк. 2) — жизнь, життя. Рисковать, рискнуть жизнью.  Словник української мови Грінченка