відважувати —
-ую, -уєш, недок., відважити, -жу, -жиш, док., перех. 1》 Зважуючи, відділяти частину від цілого. 2》 перен., розм. Ударяти чим-небудь. 3》 Відхиляти що-небудь важке. Відважити двері.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відважувати —
ВІДВА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВА́ЖИТИ, жу, жиш, док. 1. що. Зважувати, відділяючи від загальної кількості, від цілого. Грубер стежив, щоб точно відважували складові частини шихти – соду, пісок та крейду (Д. Бузько); Бачив він і ..
Словник української мови у 20 томах
відважувати —
відва́жити / відва́жувати бе́беха (стусана́) кому. Ударити кого-небудь. За віщо се він мені бебеха відважив межи плечі? (Сл. Б. Грінченка); Корж методично відважував йому замашні стусани (З. Тулуб).
Фразеологічний словник української мови
відважувати —
БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев.
Словник синонімів української мови
відважувати —
ВІДВА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВА́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. 1. Зважуючи, відділяти частину від цілого. Коли колгоспникам біля комори одважували хліб, на вулиці загуркотіла тачка (Скл.
Словник української мови в 11 томах
відважувати —
Відважувати, -жую, -єш сов. в. відважити, -жу, -жиш, гл. 1) Отвѣшивать, отвѣсить. Відваж соли. — бебеха. Дать тумака, отвѣсить ударь. За віщо се він мені бебеха відважив межи плечі? Харьк. 2) — жизнь, життя. Рисковать, рискнуть жизнью.
Словник української мови Грінченка