1. Словник української мови в 11 томах

відважувати

ВІДВА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВА́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех.

1. Зважуючи, відділяти частину від цілого.

Коли колгоспникам біля комори одважували хліб, на вулиці загуркотіла тачка (Скл., Хазяїни, 1948, 241);

Собі і жінці стільки ж відважив [хліба], а останнє заховав до себе (Кв.-Осн., II, 1956, 130);

На цей папірець він тобі відважить десять фунтів жита (Стельмах, Хліб.., 1959, 220).

2. перен., розм. Ударяти чим-небудь.

Як одважить киякою, то хліба більш не їстимеш (Номис, 1864, № 3628);

Підстеріг він мене в темному місці й дав по шиї. Замість того, щоб одважити здачі, я пустився навтьоки (Ю. Янов., II, 1954, 18).

◊ Відва́жувати (відва́жити) бе́беха (стусана́ і т. ін.) — сильно бити кулаком.

За віщо се він мені бебеха відважив межи плечі? (Сл. Гр.);

Корж методично відважував йому замашні стусани (Тулуб, Людолови, І, 1957, 52).

3. Відхиляти що-небудь важке.

Солдат.. взяв лопату, Одважив груду сухувату, Поклав зернину — хай зроста (Шпорта, Вибр., 1958, 46);

Відважити камінну плиту; Відважити двері.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відважувати — відва́жувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відважувати — -ую, -уєш, недок., відважити, -жу, -жиш, док., перех. 1》 Зважуючи, відділяти частину від цілого. 2》 перен., розм. Ударяти чим-небудь. 3》 Відхиляти що-небудь важке. Відважити двері. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відважувати — ВІДВА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВА́ЖИТИ, жу, жиш, док. 1. що. Зважувати, відділяючи від загальної кількості, від цілого. Грубер стежив, щоб точно відважували складові частини шихти – соду, пісок та крейду (Д. Бузько); Бачив він і .. Словник української мови у 20 томах
  4. відважувати — відва́жити / відва́жувати бе́беха (стусана́) кому. Ударити кого-небудь. За віщо се він мені бебеха відважив межи плечі? (Сл. Б. Грінченка); Корж методично відважував йому замашні стусани (З. Тулуб). Фразеологічний словник української мови
  5. відважувати — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
  6. відважувати — Відважувати, -жую, -єш сов. в. відважити, -жу, -жиш, гл. 1) Отвѣшивать, отвѣсить. Відваж соли. — бебеха. Дать тумака, отвѣсить ударь. За віщо се він мені бебеха відважив межи плечі? Харьк. 2) — жизнь, життя. Рисковать, рискнуть жизнью. Словник української мови Грінченка