1. Словник української мови Грінченка

відважувати

Відважувати, -жую, -єш

сов. в. відважити, -жу, -жиш, гл.

1) Отвѣшивать, отвѣсить. Відваж соли. — бебеха. Дать тумака, отвѣсить ударь. За віщо се він мені бебеха відважив межи плечі? Харьк.

2) — жизнь, життя. Рисковать, рискнуть жизнью. Оддала б тепер Леся душу, аби оборонить од смерти козака, що так щиро одважив за неї свою жизнь. К. ЧР. 173.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відважувати — відва́жувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відважувати — -ую, -уєш, недок., відважити, -жу, -жиш, док., перех. 1》 Зважуючи, відділяти частину від цілого. 2》 перен., розм. Ударяти чим-небудь. 3》 Відхиляти що-небудь важке. Відважити двері. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відважувати — ВІДВА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВА́ЖИТИ, жу, жиш, док. 1. що. Зважувати, відділяючи від загальної кількості, від цілого. Грубер стежив, щоб точно відважували складові частини шихти – соду, пісок та крейду (Д. Бузько); Бачив він і .. Словник української мови у 20 томах
  4. відважувати — відва́жити / відва́жувати бе́беха (стусана́) кому. Ударити кого-небудь. За віщо се він мені бебеха відважив межи плечі? (Сл. Б. Грінченка); Корж методично відважував йому замашні стусани (З. Тулуб). Фразеологічний словник української мови
  5. відважувати — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
  6. відважувати — ВІДВА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВА́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. 1. Зважуючи, відділяти частину від цілого. Коли колгоспникам біля комори одважували хліб, на вулиці загуркотіла тачка (Скл. Словник української мови в 11 томах