відволожений
ВІДВОЛО́ЖЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до відволо́жити.
Відволожена річкою деревина неохоче бралася вогнем (Іван Ле);
Сонце заіскрилося на синьому тумані роси, на задуманих нивах, на кожному, досвітом одволоженому колоску (М. Стельмах);
Тут гарно: сонце пригріває, земля пахне, а ти в неї, в теплу, відволожену, насіннячко кидь та кидь!.. (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)