відвіватися

ВІДВІВА́ТИСЯ, а́ється, ВІДВІ́ЮВАТИСЯ, юється, недок., ВІДВІ́ЯТИСЯ, і́ється, док.

1. Відокремлюватися від зерна за допомогою дії вітру, руху повітря або очищувальних машин (про полову, бур'ян і т. ін.).

Полову, яка відвіялася після обмолочення й очищення зерна, використовують як корм для худоби (з навч. літ.);

// Відокремлюватися від чого-небудь від дії вітру, руху повітря.

Синя паморозь обтікала перкаль вільної сукні й густі, повиті сріблинами коси, що важкою фатою відвівалися з лиця Анни (Є. Пашковський);

* Образно. Одвійся ти, фашистськая полово! Одвійсь, щоб під мітлою й замелась... (П. Тичина);

Тут же пригадував [Максим] знову слова Соломона про вагоме й штучне – про те, що відвіюється, й про те, що лишається (І. Багряний).

2. тільки недок. Пас. до відві́ювати 1.

Через дощову погоду зерно на току відвіювалося повільно (із журн.).

Значення в інших словниках

1. відвіватися — відвіва́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відвіватися — -ається і відвіюватися, -юється, недок., відвіятися, -іється, док. 1》 Відокремлюватися від чого-небудь за допомогою дії вітру, руху повітря. 2》 тільки недок. Пас. до відвіювати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відвіватися — ВІДВІВА́ТИСЯ, а́ється і ВІДВІ́ЮВАТИСЯ, юється, недок., ВІДВІ́ЯТИСЯ, іється, док. 1. Відокремлюватися від чого-небудь за допомогою дії вітру, руху повітря. *Образно. Одвійся ти, фашистськая полово! Одвійсь, щоб під мітлою й замелась… (Тич., II, 1957, 103). 2. тільки недок. Пас. до відві́ювати 1.  Словник української мови в 11 томах