відвіватися
ВІДВІВА́ТИСЯ, а́ється, ВІДВІ́ЮВАТИСЯ, юється, недок., ВІДВІ́ЯТИСЯ, і́ється, док.
1. Відокремлюватися від зерна за допомогою дії вітру, руху повітря або очищувальних машин (про полову, бур'ян і т. ін.).
Полову, яка відвіялася після обмолочення й очищення зерна, використовують як корм для худоби (з навч. літ.);
// Відокремлюватися від чого-небудь від дії вітру, руху повітря.
Синя паморозь обтікала перкаль вільної сукні й густі, повиті сріблинами коси, що важкою фатою відвівалися з лиця Анни (Є. Пашковський);
* Образно. Одвійся ти, фашистськая полово! Одвійсь, щоб під мітлою й замелась... (П. Тичина);
Тут же пригадував [Максим] знову слова Соломона про вагоме й штучне – про те, що відвіюється, й про те, що лишається (І. Багряний).
2. тільки недок. Пас. до відві́ювати 1.
Через дощову погоду зерно на току відвіювалося повільно (із журн.).
Значення в інших словниках
- відвіватися — відвіва́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відвіватися — -ається і відвіюватися, -юється, недок., відвіятися, -іється, док. 1》 Відокремлюватися від чого-небудь за допомогою дії вітру, руху повітря. 2》 тільки недок. Пас. до відвіювати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- відвіватися — ВІДВІВА́ТИСЯ, а́ється і ВІДВІ́ЮВАТИСЯ, юється, недок., ВІДВІ́ЯТИСЯ, іється, док. 1. Відокремлюватися від чого-небудь за допомогою дії вітру, руху повітря. *Образно. Одвійся ти, фашистськая полово! Одвійсь, щоб під мітлою й замелась… (Тич., II, 1957, 103). 2. тільки недок. Пас. до відві́ювати 1. Словник української мови в 11 томах