відвівати

ВІДВІВА́ТИ, а́ю, а́єш, ВІДВІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДВІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док.

1. що. Відокремлювати полову, бур'ян і т. ін. від зерна на вітрі або очищувальними машинами.

Знову й знову молотять, відгрібають солому, а полову відвіюють на вітрі (М. Циба);

У негоду комбайни не зможуть повністю відвівати полову і особливо залишки бур'янів (з газ.);

Текля порядкує на току – треба нам з цього врожайного поля на сівбу перечистити пшеницю.., одвіяти, переточити, перечистити від битого, дрібного... (К. Гордієнко);

* Образно. Я – тільки порошина в світі, у якому добро і зло, й часом вони невіддільні. Отож відвівати зло від добра й нищити його? (Ю. Мушкетик).

2. тільки док., що і без прям. дод., розм. Перестати, закінчити віяти.

Уже відмолотив та відвіяв своє селянин (із журн.).