1. Словник української мови в 11 томах

відвівати

ВІДВІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ВІДВІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДВІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док.

1. перех. Відокремлювати полову, бур’ян і т. ін. від зерна на вітрі або очищувальними машинами.

У негоду комбайни не зможуть повністю відвівати полову і особливо залишки бур’янів (Рад. Укр., 20. VI. 1961, 2);

Текля порядкує на току — треба нам з цього врожайного поля на сівбу перечистити пшеницю.., одвіяти, переточити, перечистити від битого, дрібного… (Горд., Дівчина.., 1954, 227);

*Образно. З подякою і згадує сьогодні Шевченка радянський народ, який повалив трони з царями і одвіяв їх з половою у небуття (Тич., III, 1957, 325).

2. тільки док., неперех. Перестати, закінчити віяти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відвівати — відвіва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відвівати — ВІДВІВА́ТИ, а́ю, а́єш, ВІДВІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДВІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док. 1. що. Відокремлювати полову, бур'ян і т. ін. від зерна на вітрі або очищувальними машинами. Знову й знову молотять, відгрібають солому, а полову відвіюють на вітрі (М. Словник української мови у 20 томах