відвійки
ВІДВІ́ЙКИ, йок, мн.
1. Відходи зерна після молотьби та віяння; погане, засмічене зерно.
– У вас є й висівки, й полова, .. а в комірці стоять і одвійки, .. буде чим годувати поросята (І. Нечуй-Левицький);
Якийсь любитель .. кине їм [пташкам] жменю-другу одвійок, і живуть собі пташки (Остап Вишня).
2. Пісне молоко, відділене від вершків за допомогою сепаратора.
– З відвійок будемо робити пісний сир (М. Стельмах);
– Ага! – хихикає Корній. – Під стіл пішки ходить, а вже й воно розібралося, де вершки, а де відвійки (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)