відгадник

ВІДГА́ДНИК, а, ч.

Те саме, що відга́дувач.

То, друзі, був Мартин Задека, Глава халдейських мудреців, Тлумач, одгадник людських снів (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);

Констатуючи необхідність визначення тематичних груп типів сюжетів, дослідники відзначають, що класифікації за тематичним принципом (про дурнів, поганих дружин, про спритних і розумних відгадників і т. ін.) та за типами сюжетів повинні збігатися (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. відгадник — відга́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. відгадник — -а, ч. Те саме, що відгадувач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відгадник — ВІДГА́ДУВАЧ (той, хто вміє відгадувати сни, думки тощо), ВІДГА́ДНИК, УГА́ДНИК (ВГА́ДНИК), РОЗГА́ДНИК, ВІДГА́ДЬКО розм., УГА́ДЬКО (ВГА́ДЬКО) розм. Відгадувач думок; Відгадник таємниць. — От же й не вгадала, стара! Поганий ти угадько!.. (Б. Грінченко).  Словник синонімів української мови
4. відгадник — ВІДГА́ДНИК, а, ч. Те саме, що відга́дувач.  Словник української мови в 11 томах