відгадник

відга́дник

-а, ч.

Те саме, що відгадувач.

Значення в інших словниках

1. відгадник — відга́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. відгадник — ВІДГА́ДНИК, а, ч. Те саме, що відга́дувач. То, друзі, був Мартин Задека, Глава халдейських мудреців, Тлумач, одгадник людських снів (М. Рильський, пер. з тв.  Словник української мови у 20 томах
3. відгадник — ВІДГА́ДУВАЧ (той, хто вміє відгадувати сни, думки тощо), ВІДГА́ДНИК, УГА́ДНИК (ВГА́ДНИК), РОЗГА́ДНИК, ВІДГА́ДЬКО розм., УГА́ДЬКО (ВГА́ДЬКО) розм. Відгадувач думок; Відгадник таємниць. — От же й не вгадала, стара! Поганий ти угадько!.. (Б. Грінченко).  Словник синонімів української мови
4. відгадник — ВІДГА́ДНИК, а, ч. Те саме, що відга́дувач.  Словник української мови в 11 томах