Словник української мови у 20 томах

відгадувач

ВІДГА́ДУВАЧ, а, ч.

Той, хто вміє що-небудь відгадувати (сни, думки і т. ін.).

Одного з гравців обирають відгадувачем (із журн.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. відгадувач — відга́дувач іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. відгадувач — -а, ч. Той, хто вміє що-небудь відгадувати (сни, думки і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відгадувач — ВІДГА́ДУВАЧ (той, хто вміє відгадувати сни, думки тощо), ВІДГА́ДНИК, УГА́ДНИК (ВГА́ДНИК), РОЗГА́ДНИК, ВІДГА́ДЬКО розм., УГА́ДЬКО (ВГА́ДЬКО) розм. Відгадувач думок; Відгадник таємниць. — От же й не вгадала, стара! Поганий ти угадько!.. (Б. Грінченко).  Словник синонімів української мови
  4. відгадувач — ВІДГА́ДУВАЧ, а, ч. Той, хто вміє що-небудь відгадувати (сни, думки і т. ін.). Відгадувач думок.  Словник української мови в 11 томах