відговорюватися
ВІДГОВО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, рідко ВІДГОВОРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВІДГОВОРИ́ТИСЯ, орю́ся, о́ришся, док., розм.
Те саме, що відмовля́тися 4.
Встала я, кручуся, верчуся, боюся пристати до них, а одговорюватись ніяково (І. Нечуй-Левицький);
– Хто ти такий? – питає його цар. Мишко відпрошується, відговорюється і так і сяк (А. Калин);
Тимоха дуже було часто гроші бере в батька, а той, не вміючи одговоритись.., дає йому, скільки він забажає (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)