віддалений
ВІДДА́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до віддали́ти.
“Цапарем” і “ключем” переносили сіно із важкодоступних і віддалених від хат луків або полонин (з наук. літ.);
* Образно. Що це за категорія – слуга, йому [Наливайкові] ніхто не поясняв. Але й сам збагнув, що категорія ця віддалена цілою прірвою від господарів – князів, графів, можновладців (Іван Ле).
2. у знач. прикм. Який перебуває або розташований на далекій відстані від кого-, чого-небудь; досить далекий.
Не минуло й півгодини, а вже в віддаленім закутку лісу, в ярку, .. палахкотів огник (І. Франко);
В одну з моїх поїздок .. доля закинула мене на віддалену ділянку фронту (Ю. Яновський);
// Який долітає здалека (про звуки).
Одного разу Нателу розбудив віддалений дужий гуркіт, схожий на грім (О. Гончар).
3. у знач. прикм. Відділений великим відрізком часу; давній.
В іншому з листів, хронологічно не надто віддаленому від щойно цитованого, знаходимо виразно інакші акценти (Ю. Андрухович);
Нам доводиться часто розвідувати віддалене геологічне минуле нашої планети (з наук. літ.);
// Який має здійснитися в далекому майбутньому.
Приходила й така думка: чи можна жертвувати добробутом людей заради віддалених перспектив? (М. Руденко).
4. у знач. прикм. Який не пов'язаний із чим-небудь прямо, безпосередньо.
Методом віддаленої гібридизації одержано багато сортів яблунь (з наук.-попул. літ.);
Відбувається широка міграція наукових термінів як із суміжних, так і з віддалених дисциплін (з наук.-попул. літ.);
// Незначний, слабий.
Що це було – нагадування про своїх юнацьких друзів, а чи якесь віддалене почуття ревнощів – він не знав у першу мить (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)