віддалений

ВІДДА́ЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до віддали́ти.

“Цапарем” і “ключем” переносили сіно із важкодоступних і віддалених від хат луків або полонин (з наук. літ.);

* Образно. Що це за категорія – слуга, йому [Наливайкові] ніхто не поясняв. Але й сам збагнув, що категорія ця віддалена цілою прірвою від господарів – князів, графів, можновладців (Іван Ле).

2. у знач. прикм. Який перебуває або розташований на далекій відстані від кого-, чого-небудь; досить далекий.

Не минуло й півгодини, а вже в віддаленім закутку лісу, в ярку, .. палахкотів огник (І. Франко);

В одну з моїх поїздок .. доля закинула мене на віддалену ділянку фронту (Ю. Яновський);

// Який долітає здалека (про звуки).

Одного разу Нателу розбудив віддалений дужий гуркіт, схожий на грім (О. Гончар).

3. у знач. прикм. Відділений великим відрізком часу; давній.

В іншому з листів, хронологічно не надто віддаленому від щойно цитованого, знаходимо виразно інакші акценти (Ю. Андрухович);

Нам доводиться часто розвідувати віддалене геологічне минуле нашої планети (з наук. літ.);

// Який має здійснитися в далекому майбутньому.

Приходила й така думка: чи можна жертвувати добробутом людей заради віддалених перспектив? (М. Руденко).

4. у знач. прикм. Який не пов'язаний із чим-небудь прямо, безпосередньо.

Методом віддаленої гібридизації одержано багато сортів яблунь (з наук.-попул. літ.);

Відбувається широка міграція наукових термінів як із суміжних, так і з віддалених дисциплін (з наук.-попул. літ.);

// Незначний, слабий.

Що це було – нагадування про своїх юнацьких друзів, а чи якесь віддалене почуття ревнощів – він не знав у першу мить (Іван Ле).