віддалік
ВІДДАЛІ́К, присл.
1. З певної або досить значної відстані.
От уже й виноградник видніється оддалік (М. Коцюбинський);
Горобенко слухав віддалік Дружиніна (Б. Антоненко-Давидович);
Автоматники та кулеметники, котрі, напівроздягнені, раді весняному сонцю, чистили зброю, забачивши Байрачного ще віддалік, полишили все й кинулися нашвидкуруч взуватися та натягувати гімнастерки (Є. Доломан).
2. На певній або досить значній відстані.
Стояла удовина хатка на луці під горою, оддалік собі від усякого іншого житла (Марко Вовчок);
// Осторонь.
Дарка оглянулась. За нею, трохи віддалік, стояла Юзя і так жалібно-тужно дивилась (Леся Українка);
Євген Черниш сидів на траві оддалік, спершись підборіддям на руки (О. Гончар).
○ (1) Віддалі́к від.., у знач. прийм. – на певній відстані від чого-небудь.
Поїзд запізнився на дві години, і вони чекали віддалік від станції (М. Томчаній).
Словник української мови (СУМ-20)