віддарунок

ВІДДАРУ́НОК, нка, ч.

Подарунок у відповідь.

Подарунок, звісно, прийняли, – Віддарунок виросте у полі! (М. Рильський);

Бабуні вдягли на греків по вінку цибулі. На віддарунок греки всім потрошку – тій амулетик, тій боспорську брошку (Л. Костенко);

Найкращим віддарунком буде, якщо допоможете мені здійснити мандрівку в дитинство (з публіц. літ.).

Значення в інших словниках

1. віддарунок — віддару́нок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. віддарунок — -нка, ч. Взаємний подарунок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віддарунок — див. подарунок  Словник синонімів Вусика
4. віддарунок — ВІДДАРУ́НОК, нка, ч. Взаємний подарунок. Подарунок, звісно, прийняли, — Віддарунок виросте у полі! (Рильський, І, 1956, 111).  Словник української мови в 11 томах