віддутий

ВІДДУ́ТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до відду́ти 2.

Молодша золотоволоса дочка Льонця має великі голубі очі, .. губи кармінові й наче навмисно віддуті (Р. Іваничук);

// у знач. прикм. Збільшений в об'ємі; надутий.

Піхтір хапає себе за носа; щоки його надуваються, як пузирі, червоніють, а з рота, немов з розірваного оддутого пузиря, починає шипіть і пирскать (С. Васильченко);

Валентин повзав на колінах попід столом, розпатланий, з віддутими губами (О. Гончар);

Ходять ті ченці.., схожі не на смирних голубів, а на задерикуватих півнів з гордо піднесеним гребенем і оддутим волом (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо).

Значення в інших словниках

1. віддутий — відду́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. віддутий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до віддути 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віддутий — Видмуханий, здмуханий, надмуханий, роздмуханий, випнутий, напнутий, настобурчений, накопилений, скопилений, див. дути  Словник чужослів Павло Штепа
4. віддутий — ВІДДУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відду́ти 2. Лице його [чоловіка] заплоске, губи, з котрих долішню звичайно зубами прикусував, трохи віддуті (Фр., VIII, 1952, 113); // У знач. прикм. Ходять ті ченці..  Словник української мови в 11 томах