віджалувати
ВІДЖА́ЛУВАТИ, ую, уєш, док.
1. що, заст. Не пошкодувавши, віддати, подарувати що-небудь.
Чи ж ви без мене... не вилічили, скільки грошей у посаг їй [панночці] віджалує батько (Марко Вовчок);
– От якби так кожному членові трибуналу по вуликові чистого меду-патоки... Я би вже віджалував для спільного добра (І. Франко).
2. розм. Перестати шкодувати.
Так мені скучно самому, не можу оджалувати, що тебе не намовив поїхати (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)