віджалувати —
Дуже оплакати; невіджалуваний: не віднагороджений [IV]
Словник з творів Івана Франка
віджалувати —
-ую, -уєш, док., перех., діал. 1》 Не пошкодувати дати що-небудь; віддати, подарувати. 2》 без додатка. Перестати шкодувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
віджалувати —
ВІДЖА́ЛУВАТИ, ую, уєш, док. 1. що, заст. Не пошкодувавши, віддати, подарувати що-небудь. Чи ж ви без мене... не вилічили, скільки грошей у посаг їй [панночці] віджалує батько (Марко Вовчок);...
Словник української мови у 20 томах
віджалувати —
ДАРУВА́ТИ кому що (передавати у власність безкоштовно), ДАРИ́ТИ розм., ПРЕЗЕНТУВА́ТИ заст., розм.; ДАВА́ТИ, ПІДНО́СИТИ (перев. із сл. подарунок, дар тощо); ОБДАРО́ВУВАТИ, ЗАДАРО́ВУВАТИ, ОЗОЛО́ЧУВАТИ (ОБЗОЛО́ЧУВАТИ) розм., ОБДАРЯ́ТИ розм., ОБДАВА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
віджалувати —
ВІДЖА́ЛУВАТИ, ую, уєш, док., перех., діал. 1. Не пошкодувати дати що-небудь; віддати, подарувати. Є в нас трохи медку, то оджалуємо їй медку (Вовчок, VI, 1956, 326)...
Словник української мови в 11 томах
віджалувати —
Віджалувати, -лую, -єш гл. Не пожалѣть дать. Родителів має (черниця) заможних, то нехай родитель оджалують їй дещо на прожиття, бо вселилася вона у їх в такім убожестві, що й не сказати. МВ. ІІ. 164. Віджалуйте гроші на таке діло.
Словник української мови Грінченка