відживатися
ВІДЖИВА́ТИСЯ, а́ється, недок., рідко.
Те саме, що віджива́ти 1, 2.
Життя відживається, сходить зітханням. І кров вичахає. Та є ще жадання топтати цей ряст, і розвіювать порох, і погляд ослаблий підносить угору (П. Мовчан);
– Співай же за мною Про те, як весною Усе відживається знов (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)