віджитий

ВІДЖИ́ТИЙ, а, е.

1. Який не відповідає сучасності; застарілий, віджилий (у 2 знач.).

Прихильники господарського права, за всіх розходжень їхніх уявлень, вважають поділ права на публічне і приватне (принаймні у сфері підприємницької діяльності) віджитим явищем (з навч. літ.);

// Прожитий, минулий.

Час ліг віджитий – шаром на шар (П. Мовчан);

Ряд назв містить мотив віджитого часу, визначеного долею, це лексеми від коренів -жи- і -чи- (з наук. літ.).

2. рідко. Який віджив своє, помирає або помер.

Родичі давно вже дивилися на нього як на віджитого чоловіка (із журн.);

// у знач. ім. віджи́тий, того, ч. Той, хто віджив свій вік.

[Я:] Проте живих у землю не закопують, – віджитих і мертвих (М. Куліш).

Значення в інших словниках

1. віджитий — віджи́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. віджитий — -а, -е. Який не відповідає сучасності; застарілий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віджитий — ЗАСТАРІ́ЛИЙ (який вийшов з ужитку, не відповідає сучасним вимогам), НЕСУЧА́СНИЙ, АНАХРОНІ́ЧНИЙ, ПАТРІАРХА́ЛЬНИЙ підсил., ДОІСТОРИ́ЧНИЙ підсил. ірон., ДОПОТО́ПНИЙ підсил. ірон.; АРХАЇ́ЧНИЙ, ВІДЖИ́ЛИЙ (ВІДЖИ́ТИЙ), ПЕРЕСТА́РІЛИЙ (перев.  Словник синонімів української мови
4. віджитий — ВІДЖИ́ТИЙ, а, е. Який не відповідає сучасності; застарілий. Його [Г. Успенського] народництво, піддане соціал-демократичній критиці, Франко вважав уже подоланим і віджитим світоглядом (Рад. літ-во, З, 1957, 45).  Словник української мови в 11 томах