відколотий

ВІДКО́ЛОТИЙ, ВІДКО́ЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до відколо́ти.

Всі люди вже в гурті, а він, як тріска ота, відколота від дерева (І. Цюпа);

Миколка схопив відколений снарядом шматок хреста (М. Вінграновський);

А вітер почина грати на далекім воринні. Дзз... тонко співає він в одколоту скалку (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. відколотий — відко́лотий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. відколотий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відколоти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відколотий — Відко́лений і відко́лотий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. відколотий — ВІДКО́ЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відколо́ти. Всі люди вже в гурті, а він, як тріска ота, відколота від дерева (Цюпа, Назустріч.., 1958, 448); // У знач. прикм. А вітер почина грати на далекім воринні. Дзз… тонко співає він в одколоту скалку (Коцюб., II, 1955, 321).  Словник української мови в 11 томах