відколотий

відко́лотий

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до відколоти.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. відколотий — відко́лотий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. відколотий — ВІДКО́ЛОТИЙ, ВІДКО́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відколо́ти. Всі люди вже в гурті, а він, як тріска ота, відколота від дерева (І. Цюпа); Миколка схопив відколений снарядом шматок хреста (М. Вінграновський); А вітер почина грати на далекім воринні. Дзз...  Словник української мови у 20 томах
3. відколотий — Відко́лений і відко́лотий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. відколотий — ВІДКО́ЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відколо́ти. Всі люди вже в гурті, а він, як тріска ота, відколота від дерева (Цюпа, Назустріч.., 1958, 448); // У знач. прикм. А вітер почина грати на далекім воринні. Дзз… тонко співає він в одколоту скалку (Коцюб., II, 1955, 321).  Словник української мови в 11 томах