відколупувати

ВІДКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКОЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, ВІДКОЛУПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що.

Колупаючи що-небудь, відокремлювати, відривати.

– Починаймо, – зашепотів Микола і почав одколупувати ножем вікно (І. Нечуй-Левицький);

Командир пакет хапає, відколупує печать, і ніхто з бійців не знає, як новину зустрічать (С. Голованівський);

Відколупавши шмат глини, що почала здуватися на стіні біля вікна, жбурляє [Мотря] її (М. Руденко).

Значення в інших словниках

1. відколупувати — відколу́пувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відколупувати — -ую, -уєш, недок., відколупати, -аю, -аєш і відколупнути, -ну, -неш, док., перех. Колупаючи що-небудь, відокремлювати, відривати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відколупувати — ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (роз'єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДРИВА́ТИ, УРИВА́ТИ (ВРИВА́ТИ), ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи); ВІДКО́ЛЮВАТИ (ударяючи, колючи); ВІДКОЛУ́ПУВАТИ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИ (колупаючи); ВІДШАРО́ВУВАТИ (шар від шару)...  Словник синонімів української мови
4. відколупувати — ВІДКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКОЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш і ВІДКОЛУПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Колупаючи що-небудь, відокремлювати, відривати. — Починаймо, — зашепотів Микола і почав одколупувати ножем вікно (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
5. відколупувати — Відколуплювати, -люю, -єш, відколупувати, -пую, -єш сов. в. відколупа́ти, -па́ю, -єш, гл. Отковыривать, отковырять. Одколупали грудку (каші). Грин. I. 33. --------------- Відколупувати см. відколупнути.  Словник української мови Грінченка