відкручувати
ВІДКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКРУТИ́ТИ, учу́, у́тиш, док., що.
1. Повертаючи по гвинтовій різьбі у зворотному напрямку, відділяти, знімати; відгвинчувати.
Льонька відкручував якісь трубки й гайки і навіть молотком забив гвинта, який ніяк не хотів стати на своє місце (О. Донченко);
Солдат зіскочив на землю й став одкручувати затичку бака (П. Загребельний);
Механік в дверях одкрутив болти (М. Бажан);
Витяг [Петя] з кишені плоску баклагу, відкрутив покришку, перехилив до рота (І. Цюпа).
2. Крутячи, повертаючи що-небудь, надривати чи відривати.
Сьогодні на пiджацi [піджаку] в хлопця було два ґудзики чорних, один сiрий i один, маленький, бiлий. “Мабуть, одкрутив вiд сорочки й пришив до пiджака”, – подумала Улянка (О. Донченко);
Я не знав, де себе подіти, і вже сам не помітив, як відкрутив на сорочці в себе два ґудзики (Л. Смілянський).
Словник української мови (СУМ-20)