відкручувати
ВІДКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКРУТИ́ТИ, учу́, у́тиш, док., перех.
1. Повертаючи по гвинтовій різьбі, знімати; відгвинчувати.
Льонька відкручував якісь трубки й гайки і навіть молотком забив гвинта, який ніяк не хотів стати на своє місце (Донч., VI, 1957, 135);
Витяг з кишені плоску баклагу, відкрутив покришку, перехилив до рота (Цюпа, Назустріч.., 1958, 345).
2. Крутячи, повертаючи що-небудь, відривати.
Ради ідеї старі школярі терпіли, не скривившись, коли їм Юхим Іванович навіть і зовсім відкручував вуха (Мик., II, 1957, 110);
Я не знав, де себе подіти, і вже сам не помітив, як відкрутив на сорочці в себе два гудзики (Сміл., Сашко, 1957, 50).
Словник української мови (СУМ-11)