1. Словник української мови в 11 томах

відкручувати

ВІДКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКРУТИ́ТИ, учу́, у́тиш, док., перех.

1. Повертаючи по гвинтовій різьбі, знімати; відгвинчувати.

Льонька відкручував якісь трубки й гайки і навіть молотком забив гвинта, який ніяк не хотів стати на своє місце (Донч., VI, 1957, 135);

Витяг з кишені плоску баклагу, відкрутив покришку, перехилив до рота (Цюпа, Назустріч.., 1958, 345).

2. Крутячи, повертаючи що-небудь, відривати.

Ради ідеї старі школярі терпіли, не скривившись, коли їм Юхим Іванович навіть і зовсім відкручував вуха (Мик., II, 1957, 110);

Я не знав, де себе подіти, і вже сам не помітив, як відкрутив на сорочці в себе два гудзики (Сміл., Сашко, 1957, 50).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відкручувати — (повертаючи за різьбою, знімати щось) викручувати, відгвинчувати, вигвинчувати, розкручувати. Словник синонімів Полюги
  2. відкручувати — відкру́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. відкручувати — -ую, -уєш, недок., відкрутити, -учу, -утиш, док., перех. 1》 Повертаючи гвинтовою нарізкою, знімати; відгвинчувати. 2》 Крутячи, повертаючи що-небудь, відривати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відкручувати — Викручувати, викрутити.повикручувати Словник чужослів Павло Штепа
  5. відкручувати — ВІДКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКРУТИ́ТИ, учу́, у́тиш, док., що. 1. Повертаючи по гвинтовій різьбі у зворотному напрямку, відділяти, знімати; відгвинчувати. Словник української мови у 20 томах
  6. відкручувати — ВИКРУ́ЧУВАТИ (повертаючи по гвинтовій різьбі, знімати, виймати що-небудь укручене, загвинчене), ВІДКРУ́ЧУВАТИ, ВИГВИ́НЧУВАТИ, ВІДГВИ́НЧУВАТИ, РОЗКРУ́ЧУВАТИ, ВИВІ́РЧУВАТИ, ВІДВІ́РЧУВАТИ рідко, ВІДШРУБО́ВУВАТИ рідко, ВИШРУБО́ВУВАТИ рідко. — Док. Словник синонімів української мови
  7. відкручувати — Відкру́чувати, -чую, -чуєш; відкрути́ти, -кручу́, -кру́тиш, -тять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. відкручувати — Відкручувати, -чую, -єш сов. в. відкрутити, -чу, -тиш, гл. 1) Откручивать, открутить. Трохи голови не відкрутив із чубом. Стор. І. 191. 2) Отвинчивать, отвинтить. Словник української мови Грінченка