відкріплювати

ВІДКРІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, ВІДКРІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДКРІПИ́ТИ, іплю́, і́пиш; мн. відкрі́плять; док.

1. що. Відокремлювати що-небудь прикріплене.

На контейнеровозах передбачаються засоби, що гарантують безпеку працівників, які закріплюють чи відкріплюють контейнери (з наук.-техн. літ.);

До прибуття на місце події пожежників працівникам залізничної станції вдалося відкріпити сусідні цистерни від палаючої та відтранспортувати їх на безпечну відстань (з газ.).

2. кого. Знімати з обліку.

Ось мене і відкріпили Від сусіднього села (П. Дорошко);

У районному військкоматі студента відкріпили не дуже охоче (із журн.).

Значення в інших словниках

1. відкріплювати — відкрі́плювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відкріплювати — -юю, -юєш і відкріпляти, -яю, -яєш, недок., відкріпити, -іплю, -іпиш; мн. відкріплять; док., перех. 1》 Відокремлювати що-небудь прикріплене. 2》 Знімати з обліку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відкріплювати — ВІДЧЕПИ́ТИ (звільнити предмет, який до чогось причеплений або зачеплений), ВІДШПИЛИ́ТИ, ВІДКРІПИ́ТИ. — Недок.: відчі́плювати, відчіпля́ти, відшпи́лювати, відкрі́плювати, відкріпля́ти. Богун відчепив тим часом шаблю (Я.  Словник синонімів української мови
4. відкріплювати — ВІДКРІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ВІДКРІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДКРІПИ́ТИ, іплю́, і́пиш; мн. відкрі́плять; док., перех. 1. Відокремлювати що-небудь прикріплене. Відкріпити діаграму від стіни. 2. Знімати з обліку. Ось мене і відкріпили Від сусіднього села (Дор., Серед степу.., 1952, 113).  Словник української мови в 11 томах