відкупний
ВІДКУПНИ́Й, а́, е́.
Стос. до відкупу.
Для збільшення державних прибутків запроваджується відкупна система збирання податків (з наук. літ.);
Відкупне мито;
// у знач. ім. відкупне́, но́го, с. Те саме, що ви́куп 2.
Згоріла вся оселя дідова, як свічечка. Наклав тоді на всіх дід одкупного, а через рік пишалися розкішні панські кімнати на дідовій леваді (М. Івченко);
– Погодитися виплачувати данину. Тільки так ми врятуємося! – Відкупного? – про данину князь ніби недочув, а ухопився за думку про відкуп (В. Малик);
Чоловікові дають сотню київ по п'ятах або ж беруть відкупного (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)