відкупник
ВІДКУ́ПНИК, а, ч., іст.
Той, хто одержував право (за гроші) стягати державні податки з населення.
Податки на сіль і вино були продані відкупникам на кілька років уперед (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)ВІДКУ́ПНИК, а, ч., іст.
Той, хто одержував право (за гроші) стягати державні податки з населення.
Податки на сіль і вино були продані відкупникам на кілька років уперед (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)