Великий тлумачний словник сучасної мови

відкупник

відку́пник

-а, ч., іст.

Той, хто одержував право (за гроші) стягати державні податки з населення.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. відкупник — відку́пни́к іменник чоловічого роду, істота іст.  Орфографічний словник української мови
  2. відкупник — ВІДКУ́ПНИК, а, ч., іст. Той, хто одержував право (за гроші) стягати державні податки з населення. Податки на сіль і вино були продані відкупникам на кілька років уперед (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
  3. відкупник — див. хабарник  Словник синонімів Вусика
  4. відкупник — ВІДКУПНИ́К, а, ч., іст. Той, хто одержував право (за гроші) стягати державні податки з населення. Податки на сіль і вино були продані відкупникам на кілька років вперед (Нова іст., 1956, 55).  Словник української мови в 11 томах