відкупник

ВІДКУПНИ́К, а, ч., іст. Той, хто одержував право (за гроші) стягати державні податки з населення.

Податки на сіль і вино були продані відкупникам на кілька років вперед (Нова іст., 1956, 55).

Значення в інших словниках

1. відкупник — відку́пни́к іменник чоловічого роду, істота іст.  Орфографічний словник української мови
2. відкупник — -а, ч., іст. Той, хто одержував право (за гроші) стягати державні податки з населення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відкупник — ВІДКУ́ПНИК, а, ч., іст. Той, хто одержував право (за гроші) стягати державні податки з населення. Податки на сіль і вино були продані відкупникам на кілька років уперед (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. відкупник — див. хабарник  Словник синонімів Вусика