відкуповувати
ВІДКУПО́ВУВАТИ, ую, уєш і ВІДКУПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДКУПИ́ТИ, уплю́, у́пиш; мн. відку́плять; док., перех.
1. Перекуповувати в когось щось раніше ним придбане.
Коли ще жила [пані] в містечку, мати Гінди відкуповувала в неї не раз стару одежу (Кобр., Вибр., 1954, 73);
Валентин Модестович відкупив у нього грамофон (Шовк., Інженери, 1956, 158);
// Забирати за плату щось своє назад.
Він ніс у пазусі 50 ринських,.. а в голові готовий план — відкупити хоч [частину].. своєї батьківщини (Фр., І, 1955, 96).
2. За певну плату звільняти когось від якої-небудь повинності, обов’язку тощо.
Лаврін тільки стискував кулаки: — Хабара дав глитай, відкупив свого сина! (Донч., ІII, 1956, 113);
// заст. За певну плату звільняти кого-небудь від кріпацтва.
Дівчину, просту кріпачку, я візьму за руку. Відкупивши її в пана, віддам у науку (Тич., I, 1957, 213).
Словник української мови (СУМ-11)