відкуповувати
ВІДКУПО́ВУВАТИ, ую, уєш, розм. ВІДКУПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ВІДКУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДКУПИ́ТИ, уплю́, у́пиш; мн. відку́плять; док., кого, що.
1. Перекуповувати в когось щось раніше ним придбане.
Коли ще жила [пані] в містечку, мати Гінди відкуповувала в неї не раз стару одежу (Н. Кобринська);
То все Абрамко відкупав у мене за двацік [двадцять] золотих (Г. Хоткевич);
Валентин Модестович відкупив у нього грамофон (Ю. Шовкопляс);
// Викуповувати, забирати за плату своє назад.
Він ніс у пазусі 50 ринських, .. а в голові готовий план – відкупити хоч [частину] .. своєї батьківщини (І. Франко).
2. За певну плату звільняти когось від якої-небудь повинності, обов'язку і т. ін.
– Ото він нашими шиями своє ярмо відкупає! (Ю. Логвин);
Лаврін тільки стискував кулаки: – Хабара дав глитай, відкупив свого сина! (О. Донченко);
// заст. За певну плату звільняти кого-небудь від кріпацтва.
Дівчину, просту кріпачку, я візьму за руку. Відкупивши її в пана, віддам у науку (П. Тичина).
3. бібл. Прощати, звільняти людину від гріхів і дарувати вічне життя (про Ісуса Христа).
Обізвися до мене, о Господи, .. наблизись [наблизься] до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи Ти мене!.. (Біблія. Пер. І. Огієнка).
Словник української мови (СУМ-20)