1. Словник української мови у 20 томах

відкуповувати

ВІДКУПО́ВУВАТИ, ую, уєш, розм. ВІДКУПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ВІДКУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДКУПИ́ТИ, уплю́, у́пиш; мн. відку́плять; док., кого, що.

1. Перекуповувати в когось щось раніше ним придбане.

Коли ще жила [пані] в містечку, мати Гінди відкуповувала в неї не раз стару одежу (Н. Кобринська);

То все Абрамко відкупав у мене за двацік [двадцять] золотих (Г. Хоткевич);

Валентин Модестович відкупив у нього грамофон (Ю. Шовкопляс);

// Викуповувати, забирати за плату своє назад.

Він ніс у пазусі 50 ринських, .. а в голові готовий план – відкупити хоч [частину] .. своєї батьківщини (І. Франко).

2. За певну плату звільняти когось від якої-небудь повинності, обов'язку і т. ін.

– Ото він нашими шиями своє ярмо відкупає! (Ю. Логвин);

Лаврін тільки стискував кулаки: – Хабара дав глитай, відкупив свого сина! (О. Донченко);

// заст. За певну плату звільняти кого-небудь від кріпацтва.

Дівчину, просту кріпачку, я візьму за руку. Відкупивши її в пана, віддам у науку (П. Тичина).

3. бібл. Прощати, звільняти людину від гріхів і дарувати вічне життя (про Ісуса Христа).

Обізвися до мене, о Господи, .. наблизись [наблизься] до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи Ти мене!.. (Біблія. Пер. І. Огієнка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відкуповувати — відкупо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відкуповувати — -ую, -уєш і відкупляти, -яю, -яєш, недок., відкупити, -уплю, -упиш; мн. відкуплять; док., перех. 1》 Перекуповувати в когось щось раніше ним придбане. 2》 За певну плату звільняти когось від якої-небудь повинності, обов'язку тощо. || заст. За певну плату звільняти кого-небудь від кріпацтва. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відкуповувати — КУПУВА́ТИ (діставати щось за гроші), КУПЛЯ́ТИ розм., НАБУВА́ТИ розм., ОКУПА́ТИ діал.; НАКУПО́ВУВАТИ, НАКУПЛЯ́ТИ розм. (щось одне у великій кількості або багато різних предметів); СКУПО́ВУВАТИ, СКУПА́ТИ, СКУПЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. відкуповувати — ВІДКУПО́ВУВАТИ, ую, уєш і ВІДКУПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДКУПИ́ТИ, уплю́, у́пиш; мн. відку́плять; док., перех. 1. Перекуповувати в когось щось раніше ним придбане. Коли ще жила [пані] в містечку, мати Гінди відкуповувала в неї не раз стару одежу (Кобр. Словник української мови в 11 томах