1. Великий тлумачний словник сучасної мови

відкуповувати

відкупо́вувати

-ую, -уєш і відкупляти, -яю, -яєш, недок., відкупити, -уплю, -упиш; мн. відкуплять; док., перех.

1》 Перекуповувати в когось щось раніше ним придбане.

2》 За певну плату звільняти когось від якої-небудь повинності, обов'язку тощо.

|| заст. За певну плату звільняти кого-небудь від кріпацтва.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відкуповувати — відкупо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відкуповувати — ВІДКУПО́ВУВАТИ, ую, уєш, розм. ВІДКУПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ВІДКУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДКУПИ́ТИ, уплю́, у́пиш; мн. відку́плять; док., кого, що. 1. Перекуповувати в когось щось раніше ним придбане. Словник української мови у 20 томах
  3. відкуповувати — КУПУВА́ТИ (діставати щось за гроші), КУПЛЯ́ТИ розм., НАБУВА́ТИ розм., ОКУПА́ТИ діал.; НАКУПО́ВУВАТИ, НАКУПЛЯ́ТИ розм. (щось одне у великій кількості або багато різних предметів); СКУПО́ВУВАТИ, СКУПА́ТИ, СКУПЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. відкуповувати — ВІДКУПО́ВУВАТИ, ую, уєш і ВІДКУПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДКУПИ́ТИ, уплю́, у́пиш; мн. відку́плять; док., перех. 1. Перекуповувати в когось щось раніше ним придбане. Коли ще жила [пані] в містечку, мати Гінди відкуповувала в неї не раз стару одежу (Кобр. Словник української мови в 11 томах